Роз’яснення деяких положень Закону України «Про доступ до публічної інформації»

Відмінність між поняттями «запит на публічну інформацію» та «звернення громадянина»

Право на інформацію та право на звернення є окремими конституційними правами особи і мають різну юридичну природу. Цим, зокрема, пояснюється те, що порядок реалізації цих прав регулюється двома законами.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає запит як «прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні». Також установлено, що запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Оформлення запиту може бути довільним (тобто посилання на цей Закон або вживання терміна «запит» не є обов’язковим).

Закон України «Про звернення громадян» передбачає різні форми звернень: пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги, які можуть містити різні за змістом вимоги, прохання чи пропозиції (щодо реалізації соціально-економічних, політичних, особистих прав та інтересів громадянина, фактів їх порушення тощо).

Оскільки правовідносини стосовно звернень громадян і запитів на інформацію регулюються різними законами, то й процедурам їх розгляду властиві певні відмінності.

Суть запиту зводиться до прохання надати інформацію, якою володіє розпорядник. Закон України «Про доступ до публічної інформації» надає право доступу до вже існуючої інформації (документів) і не вимагає створення у відповідь на запит нової інформації (зокрема, шляхом проведення аналітичної роботи). Винятком є ситуація, коли розпорядник не володіє, але повинен був би володіти певною інформацією.

Інші вимоги або прохання (визнати чи підтвердити юридичний статус, поновити порушене право, притягти порушника до відповідальності тощо) необхідно розглядати відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Унаслідок їх розгляду при наданні відповіді на звернення може створюватися нова інформація.

нормативно-правова база: • Конституція України (статті 34, 40); • Закон України «Про доступ до публічної інформації» (стаття 19); • Закон України «Про звернення громадян» (статті 1, 3).

Суб’єкти відносин у сфері доступу до публічної інформації

Суб’єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації – фізичні, юридичні особи, об’єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб’єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації:

• суб’єкти владних повноважень – органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб’єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов’язковими для виконання;
• юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, – стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
• особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб’єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, – стосовно інформації, пов’язаної з виконанням їхніх обов’язків;
• суб’єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, – стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Чи зобов’язані державні службовці (службовці місцевого самоврядування) надавати інтерв’ю ЗМІ відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації»?

Законом України «Про доступ до публічної інформації» встановлено вичерпний перелік обов’язків розпорядників інформації

Інтерв’ю є твором, створеним спільною творчою працею особи, яка дала інтерв’ю, та особи, яка його взяла. Права авторів, пов’язані із створенням та використанням творів, охороняються Законом України «Про авторське право і суміжні права». Відносини між співавторами визначаються угодою, укладеною між ними. Право опублікування та іншого використання інтерв’ю в цілому належить всім співавторам.

Згідно із Законом України «Про авторське право і суміжні права» зазначені положення не поширюються на випадки оприлюднення чи надання інформації на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації».

З огляду на наведене надання інтерв’ю є правом, а не обов’язком державних службовців (службовців місцевого самоврядування).

У разі звернення представника ЗМІ, журналіста до службовця з усним запитом, який відповідає Закону України «Про доступ до публічної інформації» (тобто не є зверненням, містить опис інформації, що запитується, тощо), службовець може дати усну відповідь, якщо він володіє цією інформацією і якщо запитувач не наполягає на іншій формі відповіді. Службовець не зобов’язаний миттєво давати усну відповідь на усний запит. Якщо він не готовий дати таку усну відповідь, то він повинен зафіксувати контактні дані запитувача, зміст запиту і дати відповідь у встановлений цим Законом строк.

нормативно-правова база: • Конституція України (частини 1, 2 статей 32, 34, 54); • Закон України «Про авторське право і суміжні права» (частини 3-5 статті 13); • Закон України «Про доступ до публічної інформації» (стаття 1); • Закон України «Про телебачення і радіомовлення» (частина 1 ст 63 )