БЕЗБАР’ЄРНИЙ ПРОСТІР

Відповідно до Плану заходів на 2025-2026 роки з реалізації Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.03.2025 №374-р, та на виконання листа Міністерства культури України від 01.05.2026 №05/127/2382-26 у період з 25 по 31 травня 2026 року в Україні проводитиметься Національний тиждень безбар’єрності.

У різні періоди життя кожен із нас може стикнутися з бар’єрами — фізичними (незручна інфраструктура), психологічними (упередження та стереотипи), економічними (несправедлива оплата чи відмова в роботі), інформаційними (незрозуміла відповідь на запит), цифровими (відсутність інтернету в сільській місцевості) тощо.

Повномасштабна війна загострила важливість доступності у всіх сферах суспільства й збільшила запит на безбар’єрні рішення. Це стосується зокрема умов евакуації, доступу до укриттів, економічної та соціальної підтримки, зручних і доступних послуг, адаптації ветеранів та ветеранок до цивільного життя.

Безбар’єрність — це концепція, що передбачає створення умов, у яких всі люди, незалежно від їхніх фізичних, сенсорних, інтелектуальних чи інших особливостей, мають рівний доступ до різних аспектів суспільного життя. Це шлях до створення комфортного середовища, де немає обмежень і кожна людина має можливість реалізувати свій потенціал.

Які є види безбар’єрності?

Фізична — доступність будівель, транспорту, громадського простору та інших об’єктів для всіх соціальних груп.

Інформаційна — доступність інформації в різних форматах та з використанням технологій, що враховують потреби людей з порушеннями зору, слуху тощо.

Цифрова — доступність швидкісного Інтернету, можливість отримувати онлайн-послуги, навчання цифрових навичок.

Суспільна та громадянська — рівні можливості участі всіх людей, їхніх об’єднань та окремих суспільних груп у житті громад і держави.

Освітня — рівні можливості та вільний доступ до освіти, зокрема освіти протягом життя, створення інклюзивного освітнього середовища.

Економічна — умови та можливості для працевлаштування, заняття підприємництвом чи самозайнятістю для всіх груп населення.

Як впроваджувати безбар’єрність?

Безбар’єрне спілкування — це мова поваги, що базується на рівності та уникає стереотипів, принижень чи узагальнень щодо людей або груп. Основний принцип — «спочатку людина»: бачити в кожному передусім особистість, а не її діагноз, статус чи фізичні особливості. Це створення середовища, де кожен відчуває прийняття.

Безбар’єрні послуги — це створення рівних умов та доступу до сервісів для всіх громадян, незалежно від віку, статі, фізичних особливостей чи стану здоров’я. Це включає архітектурну доступність, інформаційну відкритість, цифрові сервіси, освіту та працевлаштування, що забезпечує повагу до гідності кожної людини.

Основні напрями безбар’єрних послуг:

Фізична доступність: Облаштування пандусів, підйомників, тактильної плитки та зручного громадського транспорту.

• Цифрова та інформаційна доступність: Вебсайти, адаптовані для людей з порушеннями зору, та документи у форматі “Easy-to-read” (легке читання).
• Соціальні та адміністративні послуги: Отримання державних послуг через Дія.Безбар’єрність, адаптовані ЦНАПи та сервіси для ветеранів.
• Освітня: Інклюзивна освіта та можливість навчатися в будь-якому віці.
• Комунікація: Використання безбар’єрної мови, що уникає стереотипів та узагальнень.

В Україні впроваджується Національна стратегія зі створення безбар’єрного простору, яка передбачає розвиток соціальних послуг, наприклад, соціальне таксі, та підвищення довіри до державних та фінансових установ.

Безбар’єрний доступ — це створення середовища, у якому кожна людина, незалежно від фізичних, когнітивних, вікових чи соціальних особливостей, має рівні права та можливості для вільного пересування, отримання послуг, навчання та працевлаштування. Це підхід, спрямований на усунення перешкод (фізичних, інформаційних, соціальних), що обмежують повноцінну участь людей у житті суспільства.

За даними ООН(opens in a new tab), станом на 2026 рік в Україні проживає  близько 36 мільйонів населення. З них понад 7 мільйонів — це люди похилого віку. Крім цього, у нас є три мільйони людей з інвалідністю(opens in a new tab). Це вже суттєва частка населення, якій може бути складно пересуватися та орієнтуватися у просторі.

Зокрема оновлені ДБН (набір правил та стандартів, які регулюють процес будівництва в Україні) визначають, якими мають бути доступні заклади охорони здоров’я. І нам треба переробити все те, що було побудоване до того, як затвердили ці норми. Також їх часто не розуміють чи не знають, як впроваджувати.

Маломобільні групи населення — особи, які відчувають труднощі при самостійному пересуванні, одержанні послуги, необхідної інформації або при орієнтуванні у просторі, зокрема особи з інвалідністю, особи з тимчасовим порушенням здоров’я, вагітні жінки, громадяни похилого віку, особи з дитячими візками.

Відповідно до вимог Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 929 (далі – Ліцензійні умови), ліцензіат, який провадить діяльність з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, зокрема створює необхідні умови для доступності осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до приміщень відповідно до державних будівельних норм, правил і стандартів.

Аптеки та їх структурні підрозділи повинні відповідати нормам щодо обов’язкового створення безбар’єрного простору в Україні для маломобільних груп населення, а саме ДБН В.2.2-40:2018 «Будинки і споруди. Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення», зокрема, у частині створення необхідних умов для доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до приміщень.

На підтримку проведення Національного тижня  безбар’єрності  25.05.2026   Державною службою з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області було проведено «Годину безбар’єрності», а саме: зустріч з керівниками та представниками суб’єктів господарювання, що провадять діяльність з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами на території Кіровоградської області, щоб вищезазначена інформація була доведена до працівників аптечних закладів. В рамках зустрічі  обговорено питання щодо можливості для впровадження безбар’єрного простору – виконання основних правил безбар’єрного спілкування працівниками усіх рівнів, створення  безбар’єрного доступу до аптечних закладів,  надання безбар’єрних послуг для всіх людей, незалежно від їхніх фізичних, сенсорних, інтелектуальних чи інших особливостей.

Можливих кроків у напрямку створення безбар’єрності дуже багато, і кожен із нас може зробити свй внесок у створення безбар’єрного середовища, що  зробить наше суспільство справедливішим і комфортнішим для всіх.