Вивчення державного стандарту «Термінологія безбар’єрності» в Територіальному органі Українського фармацевтичного агентства у Вінницькій області

Безбар’єрність починається з мови. В Україні презентували перший Державний стандарт «Термінологія безбар’єрності». Документ уніфікує недискримінаційну лексику та визначає перелік слів, які підлягають вилученню з офіційного вжитку. Затверджені норми охоплюють понад 100 термінів, які стосуються прав і можливостей людей з інвалідністю, ветеранів і ветеранок, батьків із дітьми та інших груп, що стикаються з упередженнями. Створення стандарту є продовженням ініціативи першої леді України Олени Зеленської «Без бар’єрів».

«Мова — це найперша форма поваги та уваги. Якщо немає поваги у словах, не буде її і в діях. Змінюючи лексику на безбарʼєрну, ми не просто формально міняємо словник: ми хочемо змінити “оптику” суспільства. Людина та її гідність завжди мають бути на першому місці: у визначеннях, у рішеннях кожного посадовця й усієї держави», — наголосила перша леді Олена Зеленська.

Затверджена термінологія стане обов’язковою для використання в офіційній документації, правничій та науковій літературі, у сфері освіти та публічного управління. Також стандарт рекомендовано для використання в медіа й публічних комунікаціях.

Спеціалісти Територіального органу Українського фармацевтичного агентства у Вінницькій області ознайомились із цим важливим документом, а також з поняттями, що стосуються усунення бар’єрів у 6 ключових сферах суспільного життя.

Унормування термінології є продовженням масштабної ініціативи «Без бар’єрів», яка має на меті перетворити безбар’єрність на суспільну норму в Україні.

Безбар’єрність починається не лише з доступного простору чи послуг, а й із нашого повсякденного спілкування. Коректні слова допомагають уникати стереотипів і дискримінації, виявляти повагу до людської гідності та враховувати різноманіття потреб.

Освіта формує мовну культуру суспільства. Важливо, щоб ця культура ґрунтувалася на повазі й гідності. Те, як ми говоримо про ветеранів, людей, які пережили втрати чи вимушене переміщення, має значення, адже мова або підтримує, або створює бар’єри. Стандарт державної мови, який визначає словник безбарʼєрної мови — це крок до більш чутливої та відповідальної комунікації.